Педагогічне есе

Есе на тему

«Сучасні діти»

Вдивляюсь у вічі своїх вихованців і дивуюся, які ж вони ще юні, але ж скільки цікавості їхніх очах, скільки радості, часом суму, мудрості, очікування і сподівання, розчарування чи захоплення. Які вони – сучасні діти? Які вони – люди третього тисячоліття?

В наш час існує дуже багато сучасних шкіл, методик, які вивчають особистість дитини в усіх її проявах і створюють умови для того, щоб дітям подобалося вчитися, працювати, творити, будувати свої власні життєві позиції. Процес виховання починається набагато раніше, ніж батьки починають про це задумуватися.

Зараз людство займається вивченням генетики. Вчені стверджують, що навіть в утробі матері дитина розвивається і дізнається про світ у якому незабаром з^,явиться. Ми очікуємо її появи на світ, як дива, бо це наша радість, надія, сенс життя. Ми бачимо наших дітей  талановитими, розумними, вкладаємо в них усю свою душу, сподівання.

Мої вихованці для мене – рідні діти. Їх у мене 21. Працюючи 3 рік з учнівським колективом, я помітила, що діти особливо вразливі, допитливі, проникливі, з яскравою фантазією. Вони полюбляють дотепний український гумор, йдуть на контакт і співпрацю з учителем, дуже люблять робити приємні сюрпризи і радіти разом зі мною. У тісному співробітництві з батьками моїх вихованців, дізналася про їх уподобання, захоплення. Кому, як не батькам краще знати своїх дітей. Світ захоплень моїх вихованців різноманітний: співають, танцюють, займаються спортом. Кожен день у їхньому житті наповнений різними подіями і саме це збагачує їхній світогляд, наповнює сенсом життя.

Їм, сучасним дітям, пощастило, бо живуть вони у епоху, коли людство досягло піку своєї досконалості, створивши безліч засобів, які покращують життя і допомагають всебічно розвиватися. Але це не значить, що усе для них буде легко. Моє завдання: створювати такі умови, які непомітно вчитимуть дитину життєво необхідним речам, іноді трохи підштовхувати до відповідальних вчинків і ніколи не забувати, що ми, дорослі колись теж були дітьми.